ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ МЕДІАКОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

Ворона Віталіна Валеріївна,

здобувач другого (магістерського)

рівня вищої освіти 1 курсу

ННІ Педагогіки і психології

Глухівського НПУ ім. О. Довженка

 

Науковий керівник – Тихонова Альона Петрівна,

д-р філософії, ст. викл. Глухівського НПУ ім. О. Довженка

 

Ключові слова: медіакомпетентність, медіа, медіатексти, психологічні аспекти, вікові особливості.

 

Постановка проблеми. У сучасному інформаційному суспільстві виховання компетентної та освіченої особистості, здатної адаптуватися до динамічно мінливого світу, має стати одним із головних завдань основних соціальних інститутів ‒ сім'ї та школи. Сьогодні функцію виховання і навчання підростаючого покоління виконують медіазасоби. Вони відіграють важливу роль у житті здобувачів освіти, особливо в молодшому шкільному віці, справляючи на них як позитивний, так і негативний вплив.

Саме тому молодші школярі мають володіти достатнім рівнем медіакомпетентності, щоб уміти вибірково та критично ставитися до медіа та інших джерел інформації.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми медіаосвіти початкової ланки представлено у працях В. Маламед, О. Волошенюк, С. Пензай; питання формування медіакомпетентності молодших школярів висвітлено у роботах В. Вайдінгера, Р. Голоба, Е. Лі, Г. Дегтярьової, В. Іванова, В. Літостанського та ін.

Мета публікації: обґрунтувати психологічні аспекти формування медіакомпетентності учнів початкових класів.

Виклад основного матеріалу. Формування медіакомпетентності – це складний процес, який має свої особливості й залежить від багатьох факторів і умов та базується на трьох компонентах:

‒        практичне використання наявних знань та умінь щодо роботи з медіаінформацією ;

‒        досвід взаємодії з медіапростором;

‒        прагнення до самоосвіти.

Для ефективного формування медіакомпетентності ми визначили такі аспекти:

‒        відповідність віковим та індивідуальним особливостям;

‒        поетапна робота над формуванням медіакомпетентності;

‒        упровадження спеціальних вправ та завдань щодо формування медiакомпетентності на уроках літературного читання.

Варто зупинитися детальніше на кожному із означених аспектів. Відповідність віковим та індивідуальним особливостям визначається психологічними характеристиками молодшого шкільного віку. Молодший шкільний вiк ‒ це діти 6(7)–10(11) років. У цей період виникають важливі новоутворення і перебудовується весь індивідуальний розвиток особистості молодшого школяра.

Молодший шкільний вік характеризується змінами в психіці дитини, що визначають різноманітні психологічні особливості молодших школярів. На цьому етапі відбувається зміна соціальної ситуації розвитку, учні приходять до школи, де на них чекають нові життєві умови та вимоги. Відповідно провідною діяльністю стає навчальна, але в молодшому шкільному віці ігрова діяльність все ж залишається і суттєво впливає на життєдіяльність учня.

Учні в повсякденному житті сприймають безліч медіатекстів, що впливають на їх свідомість. Дуже часто певна інформація може носити маніпулятивний характер, тому одним із основних завдань формування медiакомпетентності є навчити дітей критично мислити, аналізувати, інтерпретувати інформацію з медіа.

Основними дитячими медіатекстами, що впливають на свідомість учнів початкових класів є: мультфільми, комiкси, комп'ютерні ігри, пiсні, світлини, малюнки й ін.

Перший медiатексти, з яким знайомиться учень задовго до школи, – це малюнок. Дитина ще не вмiє читати, але розглядає малюнки. Одним з новоутворень молодшого школяра, на думку О. Скрипченко, є розвиток аналізу, порівняння, синтезу, узагальнення тощо [1]. Цi операції стають основою для формування медіакомпетентності, оскільки саме від них залежать процеси роботи над медiаінформацією.

На нашу думку, варто адаптувати напрями аналізу медіaінформації до вікових особливостей молодших школярiв. Як зазначає психолог О. Сергеєнкова, у цьому віці відбувається усвідомлення своїх емоцій та почуттiв, молодші школярі вчаться розрізняти та контролювати їх [2]. Тому уможливлюється одна iз складових медiaкомпетентності – формування емоційно-ціннісних ставлень до медіа, які є основою для критичного ставлення до медіатекстів та медіаінформації. Важливо, щоб учнi могли визначати власні вподобання в світі медіа, розуміли, яка медіаінформація викликає відповідні емоції: сумнів, радість, сум, здивування, відразу тощо. Відтак, учень початкової школи може формувати своє особисте ставлення до того чи іншого медіaтексту, що впливає не лише на ефективність дiяльності у світі медіа, а й на загальний розвиток дитини, її особистiсне становлення, формування індивідуальних рис, ставлень, уподобань.

На думку психолога І. Беха, ще однією характеристикою молодшого шкільного віку є перехід до довільної поведінки [3]. Ця психологічна особливість дає змогу ретельніше працювати над теоретичними основами медіа, тобто ознaйомлення з основними поняттями цієї галузі, а також вивчення особливостей жанрової рiзноманітності медіатекстів, що передбачає інформацiйно-пізнавальний компонент медіакомпетентності. Довільність поведінки допоможе й у формуванні навичок створення власних медіатекстів спочатку із допомогою вчителя, а потім самостійно.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, формування медіакомпетентності учнів початкових класів включає в себе не лише технічні аспекти застосування медіа, але і психологічні аспекти, які допомагають молодшим школярам розуміти, критично оцінювати та взаємодіяти з інформацією.

Урахування психологічних аспектів допомагає створити комплексну програму формування медіакомпетентності, яка враховує психологічні особливості молодших школярів та сприяє їхньому гармонійному розвитку.

Список використаних джерел:

1.      Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник / ред.-упор. В. Ф. Іванов, О.В. Волошенюк; За наук. ред. В. В. Різуна. Київ: Центр вільної преси, 2012. 352 с.

2.      Сергеєнкова О.П., Столярчук О.А., Коханова О.П., Пасєкова О.В. Вікова психологія : навч. посіб. К.: Центр учбової літератури, 2012. 376 с.

3.       Бех І.Д. Виховання особистостi. К.: Либідь, 2008. 838 с.